Випускний бал

2014-06-02

Ось і пролунав останній дзвінок, позаду іспити — на порозі випускний бал! Останнє шкільне свято для учнів, бо завтра вони вже самостійні люди, не залежні від уроків і вчителів, бо школа позаду, але всі думки зв’язані з нею, бо ж у ній прожито 11 років свого життя. Хіба вона може забутись — школа? Ще довго ходитиме думка про неї за кожним, хто цієї весни вийде з неї у самостійне життя, ще вранці прокидатиметься з трепетом, що запізнився на урок чи чогось не вивчив, а згодом все перестане бути таким яскравим, вражаючим, але не забудеться ніколи!

Як же час пролітає швидко!

Наші діти так скоро ростуть.

Білі плаття, як крила лебідки,

Вас у вальсі легкому несуть.

В вальсі юність кружляє чудова,

І наповнився гостями зал.

Перший раз, як Наташа Ростова,

Ви сьогодні прийшли на бал.

Перший бал! Зашарілі і ніжні,

(Як збентеження приховать?)

Мов лебідоньки білосніжні,

Ви збираєтесь відлітать.

І на досвітку, як проміння

Сонця ясного забринить,

Ви гніздо своє неодмінно

Вже покинете, щоб летіть.

Хай же буде вам небо високе,

Ясне сонце і світла путь.

Щастя, радість і світ широкий!

Як же роки ці швидко йдуть...

Пісня на слова В. Симоненка «Лебеді материнства»

11 випускників отримали атестати про повну середню освіту та пішли у доросле життя. На прощання, вихованці випустили у небо голубів, за народною прикметою – якщо при цьому загадати бажання - то воно обов’язково збудеться.